Научные статьи

доктора

ФІБРОПЛАСТИЧНА ІНДУРАЦІЯ СТАТЕВОГО ПРУТНЯ – ХВОРОБА ПЕЙРОНІ

ФІБРОПЛАСТИЧНА ІНДУРАЦІЯ СТАТЕВОГО ПРУТНЯ – ХВОРОБА ПЕЙРОНІ

Фібропластична індурація статевого прутня (induration penis plasticas), або хвороба Пейроні, - поступове ущільнення ділянок печеристих тіл з утворенням у них щільних вкраплень. Захворювання спостерігається переважно у віці 40-60 років. Розповсюдженність захворювання складає 0,4-9%, частіше у пацієнтів з цукровим діабетом та проявами еректильної дисфункції.

ЕТІОЛОГІЯ захворювання досі остаточно не з΄ясовані. Однією з причин цієї патології є аномалія сполучної тканини, тому його відносять до коллагенозів. Фібростатична індурація статевого прутня нерідко спостерігається у хворих з контрактурою Дюпюетрена, склеродермією, хворобою Леддерхоза. Певну роль в етіопатогенезі хвороби Пейроні відіграють пошкодження білочної оболонки (мікросудинні або травматичні), місцеві запальні (довготривала запальна відповідь призводить до ремодулювання сполучної тканини в щільні фіброзні бляшки) та автоімунні процеси.

ФАКТОРИ РИЗИКУ

Найбільш часто зустрічаються супутні захворювання та фактори ризику, такі як цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, порушення обміну ліпідів, ішемічна кардіоміопатія, еректильна дисфункція, паління та зловживання алкоголем. У пацієнтів з хворобою Пейроні підвищена захворюванність контрактурою Дюпюетрена (з показниками до 9-39%), при цьому хвороба Пейроні зустрічається у 4% хворих з контрактурою Дюпюетрена.

ПАТОГЕНЕЗ

Хвороба Пейроні має 2 різні фази розвитку. Перша включає гостру запальну фазу, яка може супроводжуватися больовим сидромом в розслабленому стані або болючими ерекціями і проявляється м΄якими вузликами /бляшками та викривленням статевого прутня. Друга фаза – фібротична, з формуванням твердих бляшок, що пальпуються, і які можуть кальцифікуватися, що також приводить до стабілізації захворювання, без подальшого посилення викривлення. З плином часу у 30-50% хворих погіршується ступінь викривлення статевого прутня, а у 50-67% вона залишається стабільною , з частотою спонтанного покращення у 3-13%. У 40% хворих на ранніх стадіях відмічається больовий синдром, який у 90% проходить впродовж перших 12 місяців після початку захворювання. Окрім фізіологічних та функціональних порушень в статевому прутні чоловіки також знаходяться під стресом та мають різноманітні ступені депресії.

КЛІНІЧНА КАРТИНА

Захворювання розвивається повільно. У білковій оболонці й печеристих тілах статевого прутня, в перетинці між кавернозними тілами, частіше по дорсальній його поверхні, з΄являються щільні безболісні чи помірно болючі, не пов΄язані з навколишніми тканинами, продовгуваті чи кільцеподібні бляшки завдовжки 1,5-2 см, завширшки 1,5-3-5 см. Рідше виявляються ущільнення у вигляді тяжа, що йде по спинці статевого прутня від головки до кореня. Іноді – за ходом сечівника. З плином часу, у зв΄язку з відкладанням в ущільнених ділянках солей кальцію, утворенням кісткової тканини вони набувають хрящової консистенції. У патологічний процес не втягуються сечівник і його печеристі тіла. Вузли ніколи не вкриваються виразками, і їх злоякісне переродження не відбувається. Хворі скаржаться на наявність ущільнення в статевому прутні, викривлення статевого прутня і біль під час ерекції, що іноді унеможливлює проведення статевого акту.

ДІАГНОСТИКА фібропластичної індурації статевого прутня базується на викривленні статевого прутня під час ерекції. При відсутності ерекції статевий прутень має звичайну конфігурацію. При пальпації його виявляються хрящеподібні ущільнення. Під час ерекції статевий прутень викривляється в дорсальний, латеральний, медіальний чи інший бік залежно від локалізації патологічного процесу. Звертають увагу на біль при ерекції, довжину статевого прутня, наявність стресу.

Обов΄язково оцінюють фазу активності захворювання, оскільки це впливає на вид консервативного лікування та час хірургічного втручання. Активна фаза більш ймовірна у пацієнтів з невеликою тривалістю захворювання, біллю під час ерекції, або змінами викривлення в останній час. Відсутність болі та стабілізація викривлення впродовж не менше як 3 місяці відносяться до широко прийнятих критеріїв стабілізації та направлення хворих на хірургічне лікування, якщо воно показане.
Важливо вимірювати довжину статевого прутня під час ерекції, оскільки це напряму впливає на тактику лікування. Також необхідно проводити об΄єктивну оцінку ступеня викривлення статевого прутня (як при природній ерекції, так і при вакуум – асистованій ерекції, або після інтракавернозної ін΄екції вазоактивних препаратів.

Обов΄язково проводиться УЗД статевого прутня з доплерографією судин. Вимірюють розмір бляшки та оцінюють судинні параметри. Широко застосовують також МРТ обстеження.

ЛІКУВАННЯ ХВОРОБИ ПЕЙРОНІ.
КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ.

Консервативному лікуванню хвороби Пейроні підлягають хворі з ранньою стадією захворювання.

Пероральна терапія включає:

  • Вітамін Е
  • Калія параамінобензоат (Потаба)
  • Тамоксифен
  • Колхіцин
  • Ацетилові ефіри карнитіну
  • Пентоксифілін
  • Інгібітори ФДЕ -5

Внутрішньобляшкова терапія:

  • Стероїди
  • Верапаміл
  • Клострідіальні колагенази
  • Інтерферон
  • Гіалуронова кислота

Топічна терапія:

  • Верапаміл
  • Іонофорез
  • Ударно- хвильова терапія
  • Гель Н – 100
  • Тракційні пристрої

Хірургічне лікування:

  • Операція Несбіта
  • Техніки плікації
  • Операції по подовженню статевого прутня з використанням трансплантантів (аутологічних, трупних, синтетичних)
  • Імплантація пенільних протезів
Поделитесь с друзьями